https://www.youtube.com/watch?v=wdUo-Zb9EA0
С опозданием – видеоблог
Не скажу, что вечер слишком добрый. И что я жду наступления слишком доброго утра. Но какой-то позитив все-таки нужен, поэтому я хочу сегодня искренне поблагодарить человека, который сделал для украинской нации не меньше, чем Степан Бандера.
И тут мне придется перейти снова на суржик, потому что иначе нет шансов, что тот человек меня поймет. Ибо он, извините, москаль.
Ну, что, проницательные вы мои, догадались уже, что речь идет об орле нашем сизокрылом, благородном доне Владимире Путине – Красное Солнышко?
Я не шучу, потому что сегодняшняя обстановка к шуткам не располагает. Я серьезная как раненная катушечною пулею.
Волк. Брат. Вот искренне – как перед священником – спасибо.
Во-первых, за то что, какие бы уибанськие законы ни принимала наша Рада – Вы всегда можете включить свой бешеный принтер и переуибанить всех. Украинская власть в сравнении с Вашим ансамблем «виртуозов Москвы» – это как ребенок–олигофрен по сравнению с Ганнибалом Лектером. Да, дебил – он и есть дебил, он научился двум математическим действиям – отнять и поделить, и с дебильным упорством отнимает и делит, отнимает и делит. И когда оно уже тут сидит, думаешь: боже, пали. Хуже уже ничего быть не может, заливай все бетоном. Вдруг взглянешь на север и немного направо – ой! Может! Да еще как креативно, сцуко, может! Да с какой выдумкой! И другими глазами уже на родного дебила смотришь: как хорошо, что мы здесь независимые. Что у нас есть свое такое дебильное, но все же не Ганнибал наш тот Лектер, слава тебе, Господи!
Во-вторых, я Вам по гроб жизни буду благодарна за то, что Вы вернули украинцам чувство достоинства. Ну, кому смогли, конечно. Как вы это сделали – тем Вы показали настоящее чудо. Иисус, я не вру, только Иисус превращал воду в вино, а Вы – человека в говно.
Мы же не знали, не умели ценить достоинство в украинском народе! Мы ж понимали по-простому: у Леси Украинки достоинство в двести гривен, у Шевченко – в сто. Но Вы показали, как это делается! Берешь человека, удаляешь достоинство, и человек – айн, цвай, драй – превращается в говно. Не сразу, но когда процесс можно наблюдать в динамике, оно ж еще нагляднее. Человек ходит, дышит, все делает вроде как человек, а только рот раскроет или в интернет что-то напишет, как сразу видно: говно.
Ну, знаете, как в Голивуде: Человек-Паук, Человек-Летучая мышь, Человек-Песок... А тут Человек-Говно, новый постсоветский супергерой. Всюду протечет и везде набздит. Спасибо за Ваших сосунков с Селигера, за Чаплина, за Киселева, за армию интернетных выродков по 85 рублей – за все эти наглядные пособия на тему социальной селекции в духе академика Лысенко. Мы поняли, не все, конечно, но поняли, что руками и зубами будем держаться за свое достоинство, только чтобы не превратиться в эту субстанцию. И за это понимание нельзя Вас не поблагодарить.
Еще спасибо за то, что Вы вернули нам понимание героизма. Вы показали, что героем у Вас по правде может стать любой, когда страна прикажет. Пацанки песенку спели, два года отсидели – героини. Я опять без шуток. Или тот же Даниила Константинов. Или полковник Хабаров. Вы очень сильно постарались, чтобы показать нам людей, кто борется в условях тотальной ханы всем. И мы посмотрели на тех людей, и стало нам чего-то немного стыдно, что у Вас там целая система, а у нас только козел Межигорский и его Семья, а мы не куем ни мелем.
И именно главное – Вы нас вдохновляете. Да, вдохновляете. Знаете, бывает, когда хочешь положить уставшие руки... и вообще на всех и на все положить, вдруг у Вас – Олимпиада. Или Шендерович на матрасе. Или еще что-то такое же прекрасное и зрелищное, как атомный гриб на горизонте. И сразу так думаешь – йооп, если ж не браться за лопату, то будет как у Вас! И хоть устал и розочарованный в стельку, а берешься уже за лопату.
Спасибо, что вы нам показали, что такое настоящая власть. Что такое настоящий президент, о котором не скажешь – как о нашем – «презик». Потому что это уже не презик, а полноразмерный гондон.
Короче, чувство благодарности украинского народа к Вам, Владимир Владимирович, если бы его можно было слепить в одну большую груду и бросить Вам на голову, то пани Кабаева примерила бы уже такой черный платочек, как у меня.
Поэтому мы благодарим Вас, а Вы уж благодарите Бога, что наша благодарность не вернется к Вам в материальном эквиваленте. По крайней мере, не сейчас. Потому что нам сейчас есть кого благодарить ближе, и мы немножко заняты.
Пока. Всего вам.
http://morreth.livejournal.com/2227796.html
З запізненням – відеоблог
Не скажу, що вечір аж надто добрий. І що я чекаю наступу аж надто доброго ранку. Але якийсь позитив таки потрібний, тому я хочу сьогодні щиро подякувати людині, яка для української нації зробила не менше за Степана Бандеру.
І тут мені доведеться перейти таки знов на суржик, бо інак нема шансу, що та людина мене зрозуміє. Бо воно, даруйте, москаль.
Ну що, проницательні ви мої, здогадалися вже, що мова йде про орла шизокрилого, благородного дона Володимира Путіна Красне Солнишко?
Я не шутю, патаму шо сьогоднішня обстановка до шуток не росполагає. Я серйозна, як поранення катушечною кулею.
Вовчику. Братику. От щиро як перед священиком – дякую вам. По-перше, за те що, які б уїбанські закони ні приймала наша Рада – ви завжди можете включить свій скажений прінтер і переуїбанити всіх. Українська влада в сравненії з вашим ансамблем віртуозів Москви – це як дитина-олігофрен порівняно з Ганібалом Лектером. Тобто, дебіл – він і єсть дебіл, він вивчить два математичних дєйствія – отняти та поділити, і з дебільним упорством отнімає і ділить, отнімає і ділить. І коли воно уже отут сидить, думаєш – боже, пали. Хуже уже нічого бути не може, заливай все бетоном. Аж тут поглянеш на північ і трохи направо – йой! Може! Та ще й як креативно, сцуко, може, з якою видумкою! І другими глазами вже на рідного дебіла смотриш: як хорошо, що ми тут незалежні. Що в нас своє таке дебільне, але всьо ж таки не Ганібал нас той Лектор, слава тобі, Господи!
По-друге, я вам по гроб жизні буду вдячна за те, що ви повернули українцям почуття достоїнства. Ну, кому змогли. Як ви це зробили, ви показали чудо. Як Ісус, я не брешу, тільки Ісус перетворював воду на вино, а ви – людей на гавно. Ми ж не знали, не уміли цінувати достоїнство, українці простий народ, вони розуміють прості речі: у Лесі Українки достоїнство в двісті гривень, у Шевченка в сто. Але ви показали, як це робиться: береш людину, удаляєш достоїнство, і людина ейн цвейн дрей перетворюється на гавно. Не сразу, але када процес можно наблюдать у динамиці, воно ще наглядніше. Людина ходить, дише, все робить вроді як людина, а тільки рота розкриє чи в інтернет щось напише, як сразу видно – гавно. Ну, знаєте, як у Голивуді, Людина-павук, Людина-летюча миша, Людина-пісок… а тут Людина-гавно, новий постсовєцький супергерой. Усюди протече і всюди набздить. Дякую вам за ваших шмаркачів с Селігеру, за Чапліна, Кісільова, за армію інтернетних вилупків по 85 рублів – за всі ці наглядні пособія на тему соціальної селекції у дусі академіка Лисенка. Ми поняли, не всі, но поняли, що руками і зубами будем триматись за своє достоїнство, тіки шоб не перетворитися на цю субстанцію. І за це понімання не можна вам не подякувати.
Іще вам дякую за те, що ви нам повернули розуміння героїзму. Ви показали, що героєм у вас по правді може стати любой, коли страна прикаже. Пацанки пісеньку заспівали, два года отсиділи – героїні. Я знову без шуток. Або той Данила Константінов. Або полковник Хабаров – ви дуже сильно постаралися, щоб показати нам людей, які борються в условях тотальної хани всьому. І ми подивилися на тих людей, і стало нам чогось трохи встидно, що у вас там цела система, а у нас казьол межигорський і його Сімья, а ми ні куємо ні мелемо.
І саме главне – ви нас надихаєте. Тобто, вдохновляєте. Знаєте, бува, коли вже хочеш покласти утомлені руки… і вапше все і на всьо покласти, аж тут у вас Олімпіада. Або Шиндерович на матрасі. Або іще щось так само прекрасне і зреліщне, як атомний гриб на горизонті. І сразу так думаєш – йооп, єсли не братися за лопату, то буде як у вас! І хоч який втомлений та розочарований у стельку, а берешся вже до лопати.
Дякуємо, що винам показали, що таке настояща власть. Що таке настоящий президент, про якого не скажеш, як про нашого, «Презік». Бо це вже не презік, а повноразмірний гандон.
Карочі, чувство благодарності українського народу до вас, Володимир Володимирович, якби його можна було зліпити в одну велику груду та й кинути вам на голову, то пані Кабаєва приміряла б вже отаку чорну хусточку, як у мене.
Тому ми дякуємо вам, а ви дякуйте Богові, що наша благодарність не повернеться до вас у матеріальному еквіваленті. По крайній мірі, не зараз. Бо нам зараз є кому дякувати ближче, і ми трошки зайняті. Бувайте. Всього вам.
http://morreth.livejournal.com/2227796.html
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →
← Ctrl ← Alt
Ctrl → Alt →