Андрей Илларионов (aillarionov) wrote,
Андрей Илларионов
aillarionov

Спроба Путіна розколоти Німеччину і G20 провалилася

Юрій Савицький

– Ймовірна причина того, що вторгнення не відбулося саміт «Групи двадцяти» в Австралії і вперше продемонстрований західними країнами рішучий опір Путіну. Такого жорсткого ставлення до Путіна Захід дотепер ще не демонстрував. Та, як мені здається, стратегічна мета Путіна залишається незмінною, це ліквідація державності і незалежності України.
Тепер він поставив собі за мету: з допомогою політичного, економічного тиску, погроз, підривної і терористичної діяльності на території України домогтися того, щоб в Україні відбулася економічна криза, щоб Україна зазнала дефолту, щоб вона збанкрутувала, а гривня обвалилася. В умовах економічної кризи, яка супроводжувалася б підривною діяльністю, терористичною активністю та агентурною діяльністю, він хоче домогтися перелому в політичному житті країни для того, щоб його представники чи прибічники опинилися біля керма влади в Україні.


Який морально-психологічний стан Путіна після саміту «Групи двадцяти»? Він пригнічений, розгублений?
Він сприйняв Брісбен, «двадцятку» як те, що Рубікон перейдено. До цього моменту, до Брісбену, він вважав, що йому вдасться повторити успіх петербурзького саміту «двадцятки» у вересні 2013 року, де йому вдалося домогтися розколу цієї групи на тих, які підтримали Захід, і на тих, які підтримали Путіна. Він дуже розраховував на те, що йому вдасться поділити «сімку» і взагалі західний світ на англосаксів та європейців – це його стратегічна ідея, яка викристалізувалася в попередні роки, і яка була успішною, наприклад, у 2003 році. Тоді Росія, Німеччина і Франція сформували блок опонентів США і Великобританії, котрі саме створювали коаліцію для війни в Іраку. Він також дуже сподівався на те, що його особливі відносини з Німеччиною, Італією та Францією можуть трансформуватися у щось більш стійке, і таким чином йому вдасться розколоти Захід. Проте, це йому не вдалося, адже виявилося, що Захід – як англосакський, так і континентальний – єдиний. Неприємною новиною для Путіна стало й те, що країни, які розвиваються, і які були присутні на саміті, також його не підтримали. Більше того, вони від Путіна дистанціювалися. Тож раптом він відчув свою самотність. Таким чином він зробив висновок про перейдений Рубікон.

Що, на Вашу думку, далі за цим путінським «рубіконом»?
За його логікою, єдиний вихід з цієї ситуації – це застосування сили. Йому не вдалося зустрітися з Обамою, на що він розраховував. Він сподівався, що під час такої зустрічі йому вдасться отримати відповідь Обами на свої пропозиції, які він сформулював у своїй сочинсько-валдайській промові про перерозподіл світу та зміну правил гри. Обама з ним не зустрівся, тож Путін вирішив, що нема сенсу марнувати час на розмови з Заходом і негайно вирушив назад до Росії, щоб готувати країну до повномасштабної конфронтації не тільки з англосаксами, не тільки з Заходом, а практично з усім оточуючим світом.
Відлітаючи з Брісбену він вирішив зустрітися зі Штайнмаєром, міністром закордонних справ Німеччини. Це була його остання спроба встановити бодай якісь контакти з західними політиками й спробувати розколоти Захід. Штайнмаєр вилетів у Москву і зустрівся з Путіним у вівторок, тобто буквально через два дні після того як Путін провів шестигодинну розмову з Анґелою Меркель. З точки зору дипломатії це абсолютно безглузда ситуація, коли президент Путін розмовляє з канцлером Меркель і тут же викликає міністра закордонних справ Німеччини для проведення переговорів. Це свідчення того, що він сподівався розколоти Німеччину по внутрішньопартійних лініях – між християнськими демократами й соціал-демократами в питанні східної політики, особливо щодо Росії. Оскільки Штайнмаєр є головою соціал-демократів і багаторічниим радником, помічником Герхарда Шредера, який працевлаштований у «Газпромі», Путін сподівався, що таким чином йому вдасться вбити клин у середовище учасників великої коаліції в Німеччині, тобто у провідній країні Європі. Проте, судячи з коментарів Штайнмаєра та заяв російського МЗС, це не вдалося. Зустріч закінчилася безрезультатно. Більше того, Штайнмаєр підсумував цю зустріч словами про те, що сторони взагалі ні про що не домовилися. Тепер у нього набагато песимістичніше ставлення до Росії, ніж було до цієї зустрічі. Це в свою чергу тільки зміцнило висновки Путіна після саміту «Групи двадцяти» про неможливість досягнення поставлених щодо Заходу цілей так званим дипломатичним шляхом.
Саме тому першим великим заходом після повернення Путіна з Австралії в Росію стало термінове засідання економічної команди російського уряду, перед якою Путін поставив завдання готувати країну до функціонування в умовах санкцій не менше ніж 10 років. Після цього були проведені термінові наради з Радою безпеки, а два дні тому відбулася його зустріч з керівництвом збройних сил. Інакше кажучи, все це показує, що Путін не перебуває ані в стані шоку, ані нервової напруги, ані в стані втрати контакту з реальністю.

Тобто Путін, який фактично був аутсайдером на форумі «Групи двадцяти» ані пригнічений, ані розгублений?
Навпаки, він зосереджений як ніколи, він блискуче швидко аналізує ситуацію, він ухвалив рішення, що перебуватиме в стані конфронтації практично з усім оточуючим світом, причому ця конфронтація, на його думку, може тривати не менше ніж 10 років. Це, утім, означає, що можна чекати несподіванок, бо в нього не залишилося надій щодо порозуміння і згоди з країнами Заходу, оскільки і Меркель йому сказала про ймовірне посилення санкцій, а, судячи з усього, щось схоже говорив йому і Штайнмаєр. Висновок, який він зробив, є протилежний до того, якого сподівалися на Заході. Там чекали, що загроза санкцій змусить Путіна пом’якшити свої позиції. Та він вважає, що якщо санкції вже є, а згодом їх ще більше посилять, то чому він повинен зупинятися на досягнутому? Інакше кажучи, відповідь Путніа на прохолодний прийом у Брісбені – посилена конфронтація й підвищення ставок, підвищення рівня напруги у цій його боротьбі.

Це означає що він готовий перетворити Росію на 10 років у закриту державу на кшталт Північної Кореї, яка буде в конфлікті з рештою світу?
Здається, 10 років – це мінімальний термін, це щонайменше 10 років. А те, що робитимуть з країною, нам підтвердив Саша Сотник – відомий російський журналіст, який розмістив у мережі вже не тільки текст, а й відеоматеріал, який підтверджує будівництво концтабору у Підмосков’ї, по Варшавському шосе. Цей концтабір розрахований на 15 тисяч ув’язнених, У коментарях до цього матеріалу сказано, що схожі концтабори споруджуються або вже споруджені біля Петербурга та неподалік від Красноярська. Вся пропагандистська, ідеологічна та правова діяльність Кремля тепер спрямована на те, щоб забезпечити економічне виживання Росії за умов напівізоляції.
Повної ізоляції поки що нема, тому що частина держав поки що не приєдналася до санкцій проти Росії, цікаво, що серед таких держав є Україна. Натомість якщо йдеться про внутрішнє політичне життя Росії, то з точки зору Путіна тут нема іншого варіанту крім впровадження ще більш суворішого режиму.

Ви не думаєте, що дізнавшись про виникнення в Росії концтаборів, ми знову почуємо з уст західних політиків, що Путін неадекватний? Чи Захід взагалі знатиме, як із ним розмовляти?
Захід поки що не може знайти відповідь на інше питання – про той виклик, який путінський режим становить для усього світу. Його дії спрямовані проти правил міжнародного життя, що сформувалися після Другої світової війни, тобто проти всього світового порядку. Саме цьому була присвячена сочинська промова Путіна 24 жовтня, яка за своїм змістом аналогічна до двох послань Гітлера адресованих Чемберлену 23 і 25 серпня 1939 року, в яких він пропонував розподіл світу. Аналогічне звернення Гітлер посилав Сталіну, що закінчилося пактом Молотова-Ріббентропа. Тоді Чемберлен відповів відмовою, а через 8 днів розпочалося вторгнення гітлерівців у Польщу. Порівняльний аналіз цих двох документів – послань Путіна і Гітлера показує разючу схожість між ними щонайменше в 25 пунктах.

Які головні ідеї цієї промови Путіна?
Фактично, це пропозиція США про те, що Росія визнає їх великою державою, а також пропонує домовитися, що кому у світі належатиме, та як за таких умов жити. Це пряма пропозиція щодо розподілу світу та нові правила гри. Саме впродовж останнього місяця, розпочинаючи з цього виступу Путіна, розгортається абсолютно новий рівень ядерного шантажування Росією європейських держав. Тепер не минає й дня, щоб кремлівські пропагандисти не використовували риторику ядерного шантажу в своїх виступах. Все це змусило західних лідерів замислитися про те, які реальні цілі операції Путіна, розпочатої півтора роки тому. Спершу вони просто не зважали на цю операцію. Вони не розуміли серйозності ситуації навіть після анексії Криму, або під час воєнної кампанії проти України, яку, як вони вважали, можна завершити шляхом переговорів з Путіном. Щойно впродовж останніх тижнів та сама Меркель, яка впродовж останніх років і навіть місяців була переконана, що Німеччина – це особливий посередник між Росією та Заходом, зрозуміла, шо це помилкове уявлення. Тож тепер, наскільки я розумію, навіть Німеччина збагнула, що щодо Росії потрібно вести більш жорстку політику, оскільки йдеться про те, як буде влаштований сучасний світ.

Наскільки далеко у шантажуванні ядерною загрозою може зайти Путін?
Ми цього не знаємо, натомість відомо, що згідно з даними із звіту Держдепартаменту США від 1 вересня, вперше за останню чверть століття Росія досягла ядерного паритету зі Сполученими Штатами. Раніше Росія трохи відставала. Тепер вона досягла паритету, а по кількості тактичних ядерних боєголовок на території Європи Росія випереджує Захід у багато разів. Треба додати, що в першій половині 2013 року США вивели останню партію важких танків «Абрагамс» із території Західної Європи. Мабуть невипадково, що саме після того, як важке озброєння було виведене з Західної Європи, а тактична ядерна зброя була виведена звідси ще раніше, саме після цього, 27 липня 2013 року, Путін розпочав свою кампанію проти України. Зараз реальна ситуація складається таким чином, що західні держави не володіють значними військовими ресурсами на території Європи. Уявлення про те, що Європа має потужний бойовий кулак у вигляді НАТО на сьогодні вимагають істотного коригування. Щоб відтворити воєнний потенціал потрібні роки і мільярди, до чого Захід ані економічно, ані політично, ні тим більше психологічно на рівні лідерів не готовий. Розуміння того, що саме відбувається почало до них приходити буквально протягом останніх тижнів.

Чи можна сподіватися, що навесні будуть спроби прокладення Росією так званого сухопутного коридору в Крим?
Це не виключено, та мені здається, що головний напрямок дій Путіна – не конвенційна війна, якої він не хоче використовувати. Ми бачимо, що він масово застосував російські війська в останній момент, тоді, коли всі інші методи виявилися неефективними, тобто цей повномасштабний наступ російських військ, який розпочався 24 серпня, відбувся тоді, коли стало зрозуміло, що жодними іншими методами зупинити наступ української армії вже неможливо. Тому, як на мене, фронтальний наступ російських військ не виключений, та він можливий лише тоді, коли всі інші методи гібридної війни будуть використані, і вони не принесуть ефектів. Сьогодні для того, щоб забезпечити так званий сухопутний коридор у Крим, потрібна вже не військова операція, яку треба було проводити у вересні-жовтні. Мені здається, Путін думає про інший коридор, він думає про коридор, який йтиме через Київ, не через Мелітополь або Бердянськ, а саме через Київ. Тепер він спрямовує свої зусилля для встановлення контролю не над частиною України, а над всією її територією. А для цього йому необхідно встановити контроль над політичною владою в Києві.

Чи «вантажі-200», які прибувають з України в Росію, тобто факти масової загибелі російських військовослужбовців на українській землі можуть вплинути на суспільні настрої в Росії?
Я скептично ставлюся до такої перспективи, передусім тому, що дотепер інформацію про загиблих російських військовослужбовців Кремлеві вдається ефективно приховувати. Так, у Росії є кілька правозахисних організацій, є Комітет солдатських матерів, є деякі депутати, які про це говорять, тим не менше, переважна більшість населення Росії про це не знає. Водночас треба об’єктивно сказати, скільки саме російських військових загинуло в Україні. Я думаю, що йдеться про кілька сотень. Але пам’ятаймо, що під час чеченських кампаній загинуло 4-5 тисяч російських військовослужбовців. Під час першої чеченської кампанії, коли суспільство було набагато краще поінформоване про ці втрати, це якимось чином впливало на його настрої. Натомість під час другої, коли контроль над інформаційним потоком був значно жорсткіший – ні. Тому я досить песимістично ставлюся до такої можливості. За умов контролю над ЗМІ, зомбування значної частини громадян країни, ступінь готовності російського, я навіть не можу сказати суспільства, бо сьогодні важко застосовувати цей термін щодо Росії, ступінь готовності російського населення не реагувати на велику кількість загиблих військових досить високий.

Чи поділяєте Ви думки тих експертів, які кажуть про значний вплив на Путіна групи з його оточення, яку називають «партією війни»?
Забудьте про це, переважна частина рішень, що стосується внутрішньої чи зовнішньої політики Путін ухвалює особисто. І які б там партії не були навколо нього, рішення ухвалює він сам, а рівень їхнього впливу на нього майже нульовий.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/26713870.html


Андрей Илларионов: Попытка Путина расколоть Германию и G20 провалилась
Экс-советник российского президента в 2000-2005 годах Андрей Илларионов дал интервью «Радио Свобода» и поделился своими соображениями относительно вероятного развития событий в Украине и России. Перевод на русский язык – «Новости России».

- Предполагаемая причина того, что вторжение не произошло саммит «двадцатки» в Австралии и впервые продемонстрирован западными странами решительное сопротивление Путину. Такого жесткого отношения к Путину Запад до сих пор еще не демонстрировал. Но, как мне кажется, стратегическая цель Путина остается неизменной, это ликвидация государственности и независимости Украины.
Теперь он поставил себе цель: с помощью политического, экономического давления, угроз, подрывной и террористической деятельности на территории Украины добиться того, чтобы в Украине начался экономический кризис, чтобы Украина получила дефолта, чтобы она обанкротилась, а гривна обвалилась. В условиях экономического кризиса, который сопровождался бы подрывной деятельностью, террористической активностью и агентурной деятельностью, он хочет добиться перелома в политической жизни страны для того, чтобы его представители или сторонники оказались у власти в Украине.

- Каково морально-психологическое состояние Путина после саммита «двадцатки»? Он подавлен, растерян?
- Он воспринял Брисбен, «двадцатку» как то, что Рубикон перейден. К этому моменту, к Брисбену, он считал, что ему удастся повторить успех петербургского саммита «двадцатки» в сентябре 2013 года, где ему удалось добиться раскола этой группы на тех, которые поддержали Запад, и на тех, которые поддержали Путина. Он очень рассчитывал на то, что ему удастся разделить «семерку» и вообще западный мир на англосаксов и европейцев - это его стратегическая идея, которая выкристаллизовалась в предыдущие годы, и которая была успешной, например, в 2003 году. Тогда Россия, Германия и Франция сформировали блок оппонентов США и Великобритании, которые создавали коалицию для войны в Ираке. Он также очень надеялся на то, что его особые отношения с Германией, Италией и Францией могут трансформироваться во что-то более устойчивое, и таким образом ему удастся расколоть Запад. Однако это ему не удалось, ведь оказалось, что Запад - как англосаксонский, так и континентальный - единственный. Неприятной новостью для Путина стало и то, что развивающиеся страны, которые присутствовали на саммите, также его не поддержали. Более того, они от Путина дистанцировались. Поэтому вдруг он почувствовал свое одиночество. Таким образом, он сделал вывод что перейден Рубикон.

- Что, по Вашему мнению, дальше за этим путинским «Рубиконом»?
- По его логике, единственный выход из этой ситуации - это применение силы. Ему не удалось встретиться с Обамой, на что он рассчитывал. Он надеялся, что во время такой встречи ему удастся получить ответ Обамы на свои предложения, которые он сформулировал в своей сочинской-валдайской речи о переделе мира и изменение правил игры. Обама с ним не встретился, Путин решил, что нет смысла тратить время на разговоры с Западом и немедленно отправился обратно в Россию, чтобы готовить страну к полномасштабной конфронтации не только с англосаксами, не только с Западом, а практически со всем окружающим миром.
Улетая из Брисбена, он решил встретиться с Штайнмайером, министром иностранных дел Германии. Это была его последняя попытка установить хоть какие-то контакты с западными политиками и попробовать расколоть Запад. Штайнмайер вылетел в Москву и встретился с Путиным во вторник, то есть буквально через два дня после того как Путин провел шестичасовой разговор с Ангелой Меркель. С точки зрения дипломатии это абсолютно бессмысленная ситуация, когда президент Путин разговаривает с канцлером Меркель и тут же вызывает министра иностранных дел Германии для проведения переговоров. Это свидетельство того, что он надеялся расколоть Германию по внутрипартийным линиям - между христианскими демократами и социал-демократами в вопросе восточной политики, особенно России. Поскольку Штайнмайер является председателем социал-демократов и помощником Герхарда Шредера, который трудоустроен в «Газпроме», Путин надеялся, что таким образом ему удастся вбить клин в среду участников большой коалиции в Германии, то есть в ведущей стране Европе. Однако, судя по комментариям Штайнмайера и заявлениям российского МИД, это не удалось. Встреча закончилась безрезультатно. Более того, Штайнмайер подытожил эту встречу словами о том, что стороны вообще ни о чем не договорились. Теперь у него гораздо более пессимистичное отношение к России, чем было до этой встречи. Это в свою очередь только укрепило выводы Путина после саммита «двадцатки» о невозможности достижения поставленных по Западу целей так называемым дипломатическим путем.
Именно поэтому первым крупным мероприятием после возвращения Путина из Австралии в Россию стало срочное заседание экономической команды российского правительства, перед которой Путин поставил задачу готовить страну к функционированию в условиях санкций не менее 10 лет. После этого были проведены срочные совещания с Советом безопасности, а два дня назад состоялась его встреча с руководством вооруженных сил. Иначе говоря, все это показывает, что Путин не находится ни в состоянии шока, ни нервного напряжения, ни в состоянии потери контакта с реальностью.

- То есть Путин, который фактически был аутсайдером на форуме «двадцатки» ни подавлен, ни растерян?
- Наоборот, он сосредоточен как никогда, он блестяще быстро анализирует ситуацию, он принял решение, что будет находиться в состоянии конфронтации практически со всем окружающим миром, причем эта конфронтация, по его мнению, может длиться не менее 10 лет. Это, впрочем, означает, что можно ожидать неожиданностей, потому что у него не осталось надежд относительно понимания и согласия со странами Запада, так и Меркель сказала ему о возможном ужесточении санкций, а, судя по всему, что-то похожее говорил ему и Штайнмайер. Вывод, который он сделал, является противоположным тому, которого ожидали на Западе. Там ждали, что угроза санкций заставит Путина смягчить свои позиции. И он считает, что если санкции уже есть, а потом их еще больше усилят, то почему он должен останавливаться на достигнутом? Другими словами, ответ Путина на прохладный прием в Брисбене - усиленная конфронтация и повышение ставок, повышение уровня напряжения в этой его борьбе.

- Это означает, что он готов превратить Россию на 10 лет в закрытое государство вроде Северной Кореи, которая будет в конфликте с остальным миром?
- Кажется, 10 лет - это минимальный срок, это не менее 10 лет. А то, что делать со страной, нам подтвердил Саша Сотник - известный российский журналист, который разместил в Сети уже не только текст, но и видеоматериал, подтверждающий строительство концлагеря в Подмосковье, по Варшавскому шоссе. Этот концлагерь рассчитан на 15000 заключенных, в комментариях к этому материалу сказано, что подобные концлагеря сооружаются или уже построены близ Петербурга и недалеко от Красноярска. Вся пропагандистская, идеологическая и правовая деятельность Кремля теперь направлена на то, чтобы обеспечить экономическое выживание России в условиях полуизоляции.
Полной изоляции пока еще нет, потому что часть государств пока не присоединилась к санкциям против России, интересно, что среди таких государств является Украина. Зато, если речь идет о внутренней политической жизни России, то с точки зрения Путина здесь нет другого варианта кроме внедрения еще более строгого режима.

- Вы не думаете, что узнав о возникновении в России концлагерей, мы снова услышим из уст западных политиков, Путин неадекватен? Или Запад вообще знает, как с ним разговаривать?
- Запад пока не может найти ответ на другой вопрос - о том вызове, который путинский режим бросил всему миру. Его действия направлены против правил международной жизни, сформировавшиеся после Второй мировой войны, то есть против всего мирового порядка. Именно этому была посвящена сочинская речь Путина 24 октября, которая по своему содержанию аналогична двум посланиям Гитлера, адресованных Чемберлену 23 и 25 августа 1939 года, в которых он предлагал деление мира. Аналогичное обращение Гитлер посылал Сталину, что закончилось пактом Молотова-Риббентропа. Тогда Чемберлен ответил отказом, а через 8 дней началось вторжение гитлеровцев в Польшу. Сравнительный анализ этих двух документов - посланий Путина и Гитлера показывает поразительную схожесть между ними, по меньшей мере, в 25 пунктах.

- Какие главные идеи этой речи Путина?
- Фактически, это предложение США о том, что Россия признает их великой державой, предлагает договориться, что кому в мире будет принадлежать, и как в таких условиях жить. Это прямое предложение о распределении мира и новые правила игры. Именно в течение последнего месяца, начиная с этого выступления Путина, разворачивается совершенно новый уровень ядерного шантажа Россией европейских государств. Теперь не проходит и дня, чтобы кремлевские пропагандисты не использовались риторику ядерного шантажа в своих выступлениях. Все это заставило западных лидеров задуматься о том, каковы реальные цели операции Путина, начатой полтора года назад. Сначала они просто не учитывали эту операцию. Они не понимали серьезности ситуации даже после аннексии Крыма, или во время военной кампании против Украины, которую, как они считали, можно завершить путем переговоров с Путиным. Только в течение последних недель и сама Меркель, которая на протяжении последних лет и даже месяцев была убеждена, что Германия - это особый посредник между Россией и Западом, поняла, чтоэто представление. И теперь, насколько я понимаю, даже Германия поняла, что в отношении России нужно вести более жесткую политику, поскольку речь идет о том, как будет устроен современный мир.

- Насколько далеко в шантаже ядерной угрозой может зайти Путин?
- Мы этого не знаем, зато известно, что согласно данным из отчета Госдепартамента США от 1 сентября, впервые за последние четверть века Россия достигла ядерного паритета с Соединенными Штатами. Ранее Россия несколько отставала. Теперь она достигла паритета, а по количеству тактических ядерных боеголовок на территории Европы Россия опережает Запад во много раз. Надо добавить, что в первой половине 2013 года США вывели последнюю партию тяжелых танков «Абрамс» с территории Западной Европы. Наверное, не случайно, что именно после того, как тяжелое вооружение было выведено из Западной Европы, а тактическое ядерное оружие было выведено отсюда еще раньше, именно после этого, 27 июля 2013 года, Путин начал свою кампанию против Украины. Сейчас реальная ситуация складывается таким образом, что западные государства не обладают значительными военными ресурсами на территории Европы. Представление о том, что Европа обладает мощным боевым кулаком в виде НАТО на сегодня требуют существенной корректировки. Чтобы воссоздать военный потенциал потребуются годы и миллиарды, к чему Запад ни экономически, ни политически, ни, тем более, психологически на уровне лидеров не готов. Понимание того, что происходит, начало к ним приходить буквально в течение последних недель.

- Можно ожидать, что весной будут попытки России проложить так называемый сухопутный коридор в Крым?
- Это не исключено, но мне кажется, что главное направление действий Путина - не конвенционная война, которой он не хочет использовать. Мы видим, что он массово применил российские войска в последний момент, тогда, когда все другие методы оказались неэффективными, то есть это полномасштабное наступление российских войск, которое началось 24 августа, произошло тогда, когда стало понятно, что никакими другими методами остановить наступление украинской армии уже невозможно. Поэтому, на мой взгляд, фронтальное наступление российских войск не исключено, но оно возможно лишь тогда, когда все другие методы гибридной войны будут использованы, и они не принесут эффектов. Сегодня для того, чтобы обеспечить так называемый сухопутный коридор в Крым, нужна уже не военная операция, которую надо было проводить в сентябре-октябре. Мне кажется, Путин думает о другом коридоре, он думает о коридоре, который будет идти через Киев, не через Мелитополь или Бердянск, а через Киев. Теперь он направляет свои усилия для установления контроля не над частью Украины, а над всей ее территорией. А для этого ему необходимо установить контроль над политической властью в Киеве.

- Или «грузы 200», прибывающие из Украины в Россию, то есть факты массовой гибели российских военнослужащих на украинской земле, могут повлиять на общественные настроения в России?
- Я скептически отношусь к такой перспективе, прежде всего потому, что до сих пор информацию о погибших российских военнослужащих Кремлю удается эффективно скрывать. Так, в России есть несколько правозащитных организаций, есть Комитет солдатских матерей, есть некоторые депутаты, которые об этом говорят, тем не менее, подавляющее большинство населения России об этом не знает. В то же время надо объективно сказать, сколько именно российских военных погибло в Украине. Я думаю, что речь идет о нескольких сотнях. Но необходимо помнить, что во время чеченских кампаний погибло 4-5 тысяч российских военнослужащих. Во время первой чеченской кампании, когда общество было гораздо лучше осведомлено об этих потерях, это каким-то образом влияло на его настроении. Зато во время второй, когда контроль над информационным потоком был значительно жестче - нет. Поэтому я довольно пессимистично отношусь к такой возможности. В условиях контроля над СМИ, зомбирование значительной части граждан страны, степень готовности российского, я даже не могу сказать общества, потому что сегодня трудно применять этот термин в отношении России, степень готовности российского населения не реагировать на большое количество погибших военных достаточно высока.

- Разделяете ли Вы мнение тех экспертов, которые говорят о значительном влиянии на Путина группы из его окружения, которую называют «партией войны»?
- Забудьте об этом, большая часть решений, касающихся внутренней или внешней политики Путин принимает лично. И какие бы там партии не были вокруг него, решение принимает он сам, а уровень их влияния на него почти нулевой.
С Андреем Илларионовым беседовал Юрий Савицкий
http://www.aboutru.com/2014/11/10360/
Tags: 4МВ, Германия, Запад, Путинская война против Украины, дипломатия
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 89 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →